Актуальність твору Нечуя-Левицького (Сочинения на Украинском языке)

Проблема батьків та дітей була, є та буде найактуальнішим питанням спільноти. Воно стало одним із провідних тем багатьох творiв як у свiтовiй, так i в українськiй лiтературі. Недарма існує давня приказка: "Хто винен?" — "Невістка!" Звернув на це увагу також Іван Степанович Нечуй-Левицький із його повістю «Кайдашева сім`я».

Сім’я Кайдашів – це, змальована з реального життя, селянська родина часів переходу з кріпацтва до феодалізму. Через скасування кріпосного права стала дуже помітною лінія, яка розмежовую характери поколінь. Від того й такий контраст образів. Старі Кайдаші, імена яких Омелько та Маруся, росли за часів рабства, через це звикли коритися й панам, і батькам. Якщо ж узяти їх дітей із їхніми дружинами, – Карпа й Мотрю та Лавріна з Мелашкою – можна з легкістю побачити різницю: вони виросли за інших соціальних умов, уже не були панськими, тому й коритися нікому не бажали.

На цьому і ґрунтується основний конфлікт твору: батьки прагнуть стати тим самим паном, що керував ними, а діти борються за «право бути вільними».

Старі Кайдаші мали консервативний погляд на виховання. Вони вважали, що повага до батьків народжується із самою дитиною. Але про яку шану може йти річ, якщо й Омелько, і Маруся зневажливо ставилися до своїх дітей та невісток, я б навіть сказав, «по-свинськи». Вони не вміли ні просити, ні домовлятися, а звикли тільки приказувати, як відомо, діти – це відображення їх батьків: якщо батьки тільки вказують, не проявляють ніякої поваги, то і від дітей цього чекати не варто. Також постійні «приготуй, розкопай» ставали приводом до сварок, що ще більше натягували відносини між рідними.

На жаль, Мотря та Карпо вчать уже своїх дітей зневажати іншу рідню. Що може стати приводом до таких же відносин у новій, але архаїчній морально, сім`ї.

Нескладно здогадатися, що такі «кайдаші» існували й до «народження» твору, і після. І справа тут зовсім не в роках написання. Як я вже казав, протистояння між батьками та дітьми є класичним. Усі люди різні, навіть близькі по крові не завжди здатні домогтися компромісу. Кайдаші не перевелися. Теми сварок трохи змінилися, з урахуванням розвитку людини за часи існування, але сенс такий же. Як і тоді, так і зараз, ні старому поколінню, ні молодому не вистачає розуму, щоб зупинити назавжди суперечки. Ніхто не хоче поступатися: старші через їхню «нажиту мудрість», а молоді – за нестачі життєвого досвіду. Але, по правді кажучи, єдиною проблемою таких сімей є егоїзм. Саме він не дає змогу порозумітися між собою, живучи тільки своїми інтересами, вони ніколи й не можуть дійти злагоди, яка є обов’язковою запорукою сімейного щастя.

Автор розкриває глибинні психологічні особливості людської душі, і тому значення його творчості не згубиться і через десятиліття. Повість вчить нас, що людина, попри соціальні умови та проблеми «часу», не повинна змінюватися під гнітом життєвих труднощів.