«До безтями» (Сочинения на Украинском языке)

Любити когось або щось до безтями - це добре чи погано? Відомо, що фанатизм до добра не доводить, він засліплює людину до втрати адекватності. Хоча навряд чи можна любов угамувати, якщо вона справжня...

Я вважаю, що любити когось чи щось до безтями - погано, не можна перетворюватися в маніяка і виправдовувати це тим, що "ця любов справжня". Любов - це прекрасно, але до тих пір, поки своїм "прекрасно" ти не робиш комусь боляче.

По перше, коли з'являється "без тями" - з'являється і "без жалю". Коли людина починає захоплюватися чимось, чи кимось настільки сильно, що окрім цього ні про що не думає (в поганому, прямолінійному сенсі), то вона починає нав'язувати своє "захоплення" іншим, що майже завжди неприйнятно, бо інколи люди не згодні одне з одним - це нормально і навіть правильно, але коли хтось не згоден з людиною, яка "до безтями", то, в кращому з випадків, почне сваритися.

Яскравим прикладом такої "любові до безтями" є стрілянина в редакції французької газети «Шарлі Ебдо».

Ця газета - старий і популярний сатиричний щотижневик, на сторінках якого постійно з'являються іронічні карикатури на важливі і не дуже події у Франції та світі в цілому. Однієї неділі в черговому випуску журналу з'явився карикатурній комікс, який висміює ісламського пророка Мухаммеда. Не дочекавшись наступного випуску, група людей "з бездоганною французькою" влаштували стрілянину в редакції газети. Загинуло більше десяти невинних людей. Ці люди, які влаштували теракт, до безтями вірили в свою ідею; вони до безтями вірили в те, що за думку, яка не збігається з їхньою, можна вбити; вони були "до безтями".

По друге, ніколи не можна впадати в крайнощі, завжди потрібно приймати критику і ніколи не слухати бездумних звинувачень. Кожна людина в щось вірить, щось любить і про щось мріє. Це нормально і навіть добре. Можливо це і робить людину людиною. Але в кожного в житті бувало таке, що його ідеали, його любов і його мрію піддавали сумніву. Так от мені здається, що розумна і мудра людина вислухає іншу думку, спробує переконати, а може навіть і погодиться; а людина, яка "до безтями", як я вже казав: в кращому випадку, почне сваритися.

Відомим персонажем з літератури, який адекватно реагував на критику та заздрість є Ісус з "Біблії". Всі, напевне, знають як мудро він поступав з людьми, які не погоджувалися з ним. Тепер він, Ісус, кумир мільярдів людей. Це багато про що свідчить.

Отже, індуктивно переходячи від питання в наведеному в завданні тексті до питання фанатизму в цілому, я виражаю незгоду з думкою про те, що "справжня любов" може бути виправданням маніакальних пристрасть. Мені здається, що нічого, геть нічого не можна підносити в абсолют: все, що людина робить, відчуває і прагне, повинно знаходитися, як кажуть, в золотій середині.