Чи завжди варто довіряти людям? (Сочинения на Украинском языке)

У кожного в житті є люди, які його оточують: друзі, вчителі, однокласники, сусіди, батьки, брати і сестри. Деяких людей з свого оточення ми можемо обирати самостійно, наприклад друзів і знайомих, а деяких ні, наприклад вчителів, однокласників, рідних. Але з’являється питання: «Чи варто довіряти всім людям?».

Я не вважаю, що варто довіряти абсолютно всім. Якщо брати до уваги людей, з якими я хочу почати дружити, то особисто для мене «довіра до людини» дуже сильний і рішучий крок до зближення. У налагодженні відносин я завжди притримуюсь одного правила - «Хочеш змінити свої відносини з людьми - вчись довіряти». Для мене це достатньо складно і якщо я все ж таки відкрилася людині - це дуже багато для мене значить. Зажди варто пам’ятати, що довіряючи комусь свої переживання, секрети, перемоги і невдачі ти ризикуєш отримати нового більш сильнішого суперника, насмішки з сторони інших, зраду, заздрість, невиконання обіцянок, людину, яка буде тебе шантажувати тощо.

Також потрібно бути готовим до будь-якої реакції співрозмовника. Зазвичай, довіряючи людина розраховує на те, що його переживання будуть сприйняті позитивно, на них відгукнуться і завжди допоможуть. Для того, щоб реакція на довіру не викликала розлад і зневіри, необхідно бути готовим до негативної реакції і приймати, що людина не може завжди реагувати так, як би хотілося. Але, потрібно розуміти, що нікому не довіряти теж погано. Найчастіше людина, яка нікому нічого не довіряє стає закритою в собі, агресивною та самотньою, що може викликати депресію. Так, в моєму колі спілкування з не родичів є лише 2 людини, яким я можу довірити абсолютно все.

Якщо ж брати до уваги моїх родичів - повністю довіряю я тільки своїй старшій сестрі, тому що впевнена на сто відсотків, що вона поставиться до всього в розумінням та підтримкою. Не сказала би, що в мене погані відносини з моїми батьками, іншими братами та сестрами, бабусями та дідусями, але я не впевнена що вони гарно поставляться до всього, що я можу розповісти, проще кажучи - я їм не зовсім довіряю, але знаю, що в скрутній ситуації скоріш за все вони мене підтримають і допоможуть всим, чим зможуть.

Довіряти чи ні - це відповідальність кожної людини. Якщо є бажання зближуватися, вібудовувати гармонійні дружні відносини, то можно, навіть потрібно довіряти. Головний принцип в цьому питанні - це щоб було добре і ти був впевнений. Якщо ж довіряти людям зовсім не хочеться, але так комфортно, то можно ц не переживати, а спілкуватися спокійно в такому стані, а якщо настане час - то спробувати змінити ситуацію в кращий бік і довіритися.