Чи можлива абсолютна справедливість? (Сочинения на Украинском языке)

Я вважаю, що абсолютної справедливості не має, і бути не може. Кожен проповідує свою істину, і кожен бачить свою справедливість, ми абсолютно різні, і те, в чому ми бачимо неприпустимим вчинком, для когось може бути звичною справою. Також, не потрібно забувати, що «справедливість» може залежати від кута, під яким роздивлятися ситуацію, і під кожним кутом ми будемо помічати різну справедливість.

Доказом цього є роман А. Пушкіна «Дубровський», в якому не можна точно вирішити, хто прав, а хто винен, і чи справедливі умови, в яких опиняється кожен з персонажів.

Наприклад, розглянемо самого Володимира Дубровського: він кидає службу і стає розбійником, підпалює будинок, в якому ночували пристави Троєкурова, тим самим вбиває їх, а в подальшому палить та грабує будинки дворян і опиняється, начебто, в справедливих для нього умовах: залишається без власного маєтку, знаходиться у розшуку та відсторонений від зовнішнього світу.

На перший погляд, ніби справедливе становище, а тепер розглянемо ситуацію Володимира під іншим кутом: він лишається батька та Кистеньовки лише через зухвалість та багатства Кирила Троєкурова, грабує дворян тільки на користь народу, намагається врятувати від шлюбу зі старим князем доньку Троєкурова Машу, а інші його «несправедливі» дії можна виправдати несправедливим відношенням до самого Дубровського. Так що ж тепер, чи є осудження Володимира справедливим?

Таке явище можна спостерігати не тільки в захоплюючих романах Пушкіна та інших письменників, а й у реальному житті. Розглянути ще один приклад «розуміння своєї справедливості» ми можемо повернувшись на 400 років назад.

У 1647 році відбувся напад Чаплинського на родинний хутір Хмельницького Суботів. Цей напад був дуже жорстокий і мав серйозні наслідки (початок Національно Визвольної Війни під проводом Хмельницького), і начебто очевидно, що Чаплинський є жорстоким та цінічним винуватцем ситуації: він розгромив весь хутір, забив до смерті жінку Богдана та його малолітнього сина та врешті решт підпалив іскру, яка призвела до війни. Знову ж, здається, що справедливо буде вважати Чаплинського справжнім тираном та бездушною людиною, але знову ж, подивимося на причини такої поведінки, про яку, нажаль, мало хто згадує: Богдан Хмельницький був закоханий у дружину Чаплинського, будучи вже одруженим на своїй хворій жінці, і для того, щоб зблизитися з Геленою Чаплинською наймає її для догляду за своєю хворою жінкою. Подальші емоції Данієля Чаплинського є доволі очевидними, і тут ми вже бачимо, що вчинок Чаплинського доволі зрозумілий, і його вчинок не можна назвати стовідсотково несправедливим, але й виправдати такий вчинок не можна. І звідси з‘являється питання «А чи існує та справедливість?»

Отже, судячи з мого висловлювання можемо зробити висновок, що поняття «справедливість» не є однозначним, кожен бачить свою справедливість, і мені здається, що термін «абсолютної справедливості» не зможе мати будь-яку цінність.